РЕКОМЕНДАЦІЇ:

1. У своїх відносинах із дитиною дотримуйтеся «позитивної моделі». Хваліть її в кожному випадку, коли вона цього заслужила, підкреслюйте успіхи. Це допоможе зміцнити в дитини впевненість у власних силах;

2. Уникайте повторень слів «ні» і «не можна»;

3. Говоріть стримано, спокійно і м'яко;

4. Давайте дитині тільки одне завдання на певний відрізок часу, щоб вона могла його завершити;

5. Для підкріплення усних інструкцій використовуйте зорову стимуляцію;

6. Заохочуйте дитину до всіх видів діяльності, що вимагають концентрації уваги;

7. Підтримуйте вдома чіткий розпорядок дня. Час прийму їжі, виконання домашніх завдань і сну повинний відповідати цьому розпорядкові;

8. Уникайте по можливості скупчень людей. Перебування у великих магазинах, на ринках, у ресторанах тощо - це чинить на дитину надмірно стимулюючий вплив;

9. Під час ігор обмежуйте дитину тільки одним партнером;

10. Уникайте неспокійних, гучних приятелів. Оберігайте дитину від стомлення, оскільки воно призводить до зниження самоконтролю і наростання, гіперактивності. Давайте дитині можливість витрачати надлишкову енергію. Корисна щоденна фізична активність на свіжому повітрі: тривалі прогулянки, біг, спортивні заняття.

У першу чергу зверніть увагу на свою власну поведінку, проаналізуйте, як ви ведете себе в конфліктній ситуації. Якщо ви самі з приводу використовуєте ненормативну лексику, то варто почати виховання з себе самого. Найбільш суттєвий момент в процесі вилучення цих слів - виключити фактор наслідувальності. У будинку не повинні звучати образливі вирази та висловлювання на адресу будь-кого. А далі - бесіда на вічні теми «Що таке добре, і що таке погано», але з акцентом на те, що «в нашій родині так не прийнято». Це дуже важливо - адже у дитини сильно розвинене почуття приналежності, а, отже, традиції сім'ї для нього найбільш істотні.

Дитині здається, що «поганими» словами він зможе висловити всю гаму своїх негативних емоцій. Поясніть, що можна висловити свою злість іншими, нормальними словами, наприклад, «я злюся на тебе», «я образився». Можна акцентувати увагу дитини на те, що погані слова вимовляють тільки невиховані і злі люди, а хороші й виховані не лаються. Тому й не потрібно вимовляти лайливі слова.

Не ігноруйте появу «поганих» слів в лексиконі вашого малюка. Дитина горить бажанням продемонструвати вам свої нові здібності, і буде повторювати «погане» слово до тих пір, поки ви не відреагуєте. А якщо ви будете мовчати і будете не звертати уваги на те, що він говорить, то ваше мовчання буде розцінено як схвалення і дозвіл на використання ненормативної лексики. В цьому випадку краще всього буде відразу і твердо пояснити дитині, що це слово «погане» і його вимовляти не можна.

Де дитина могла це почути?

Перше, що треба зробити, відстежити, чи не звучать ці слова вдома.

Друге, чи немає їх в мультиках, які дивиться дитина.

Третє, можливо, на вулиці почув, або почув 1 рік тому – у дітей чудова пам’ять.

Тому реагуйте спокійно, але дайте зрозуміти дуже конкретно своїй дитині, що вам це не подобається. Ні в якому разі не можна посміхатися, не можна кричати, не можна показувати, що ви вийшли з себе. Залишайтеся спокійними, але своєю поведінкою не допускайте у дитини навіть думки, що те, що він робить – добре. І він побачить, що у вас удома це не працює. Це не означає, що він забуде ці слова, швидше навіть їх вживатиме, але там, де йому це дозволять. Ви повинні показати усім видом наскільки це неприємно, якщо цей вираз торкається вас або будь-якого іншого члена вашої сім’ї. Дитина перестане це робити, коли зрозуміє, що немає відповідної реакції – ні криків, ні посмішок. Крім того, це може бути способом маніпуляції і залучення до себе уваги. Ваша реакція – нейтральна, з відтінком того, що ви такі слова не приймаєте.

Чому він\вона лається?

Одна з причин, по якій діти починають лаятися, - це бажання привернути до себе увагу. Отримавши в свій арсенал хороший спосіб шокування дорослих, а тим самим можливість потрапити в центр уваги, дитина буде пускати його вхід все частіше і частіше. Необхідно показати дитині, що у навколишніх пропадає всяке бажання спілкуватися з ним, коли він кричить і лається. Тим самим ви зможете подбати про психічний і душевний стан вас та малюка.

   Якщо у вашій сім'ї прийнято образливо висловлюватися - не чекайте іншого від своєї дитини. Йому буде важко зрозуміти - чому вам можна, а йому не можна обзиватися.